1Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Господи, пристановищем для нас Ти був з роду в рід!
2Перше ніж гори народились, і Ти земну кулю та світ створив, від віку й до віку Ти Бог!
3Ти людину вертаєш до пороху, і кажеш: «Вернись, людський сину!»
4Бо в очах Твоїх тисяча літ, немов день той вчорашній, який проминув, і як сторожа нічна…
5Пустив Ти на них течію, вони стали як сон, як трава, що зранку вона виростає,
6уранці цвіте й виростає вона, а на вечір зів’яне та сохне!
7Бо від гніву Твого ми гинемо, і пересердям Твоїм перестрашені,
8Ти наші провини поклав перед Себе, наші таємні гріхи — перед світло обличчя Свого!
9Бо всі наші дні промайнули у гніві Твоїм, скінчили літа ми свої, як зітхання…
10Дні літ наших у них сімдесят літ, а при силах — вісімдесят літ, і гордощі їхні — страждання й марнота, бо все швидко минає, і ми відлітаємо…
11Хто знає силу гніву Твого, і хто згідно зо страхом Твоїм Твоє пересердя збагне?
12Навчи нас лічити отак наші дні, щоб ми набули серце мудре!
13Привернися ж, о Господи, доки терпітимеш? і пожалій Своїх рабів!
14Насити нас уранці Своїм милосердям, і ми будемо співати й радіти по всі наші дні!
15Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоряв нас, за ті роки, що в них ми зазнали лихого!
16Нехай виявиться Твоє діло рабам Твоїм, а величність Твоя — їхнім дітям,
17і хай буде над нами благовоління Господа, Бога нашого, і діло рук наших утверди нам, і діло рук наших — утверди його!